Поліпи носа: від причин росту до сучасних методів лікування без скальпеля

Поліпи носа — це доброякісні утворення, що розвиваються зі слизової оболонки порожнини носа та навколоносових пазух. Раніше вважалося, що їх наявність однозначно потребує хірургічного втручання. Однак сучасна медицина пропонує ефективні консервативні методи, які дозволяють контролювати захворювання без операції, особливо на ранніх стадіях. Розуміння причин і грамотно підібрана терапевтична стратегія допомагають зберегти здоров’я та уникнути хірургічного втручання.
Сутність поліпів: механізм виникнення та першопричини проблеми
Поліпи носа — це запально-гіперпластичні утворення, що виникають на тлі хронічного запалення слизової оболонки. Це не пухлини у класичному розумінні, проте вони потребують уваги та лікування, оскільки можуть призводити до серйозних ускладнень.
Від запалення до утворення: етапи розвитку
Процес формування поліпів проходить кілька послідовних стадій:

• Хронічне запалення — порушення нормальної структури слизової оболонки;
• Виражений набряк — накопичення рідини в міжклітинному просторі;
• Гіперплазія — аномальний поділ клітин на тлі тривалого запалення;
• Формування поліпа — подовження та витягування набряклих ділянок з утворенням структур, схожих на виноградні грона на ніжці.

Чому запускається процес: основні провокуючі фактори
До розвитку поліпозу призводить кілька ключових чинників, які часто поєднуються між собою:

• Алергічні реакції — алергія є одним із найпоширеніших супутників утворення поліпів. За тривалого контакту з алергеном слизова оболонка подразнюється, розвивається хронічне запалення. У тканинах накопичуються еозинофіли — клітини, відповідальні за алергічні реакції, що сприяє прогресуванню процесу.
• Хронічні синусити та інфекції — тривалі запальні процеси в навколоносових пазухах (при рецидивуючих синуситах, гайморитах, фронтитах) створюють сприятливі умови для формування поліпів. Бактерії та віруси ушкоджують клітини слизової, підтримуючи хронічне запалення.
• Бронхіальна астма — у людей з астмою ризик розвитку поліпів значно вищий. Це пов’язано з порушенням імунних реакцій та схильністю до хронічного запалення дихальних шляхів (теорія єдиного дихального тракту).
• Грибкові інфекції — деякі види грибків можуть проникати у слизову оболонку та викликати специфічне запалення, що сприяє утворенню поліпів.
• Муковісцидоз та кістозний фіброз — спадкові захворювання, за яких порушується в’язкість слизу, що призводить до його застою та розвитку хронічного запалення.
• Генетична схильність — у частини людей існує вроджена схильність до поліпозу через особливості імунної системи та клітинного метаболізму.

Можливі симптоми поліпів носа
Клінічні прояви безпосередньо залежать від розміру та кількості поліпів. Найчастіші симптоми:

• стійке утруднення носового дихання або повна неможливість дихати носом;
• постійні виділення з носа (слизові або гнійні);
• втрата або значне зниження нюху та смаку;
• відчуття стікання слизу по задній стінці глотки;
• головний біль, відчуття тиску або важкості в ділянці обличчя;
• зміна тембру голосу (гугнявість);
• хропіння та порушення сну;
• часті синусити та отити;
• біль у ділянці гайморових пазух;
• відчуття стороннього тіла в носі.

Діагностичний алгоритм: шлях до точного діагнозу
Для підтвердження діагнозу застосовуються такі методи:

• Відеоендоскопія — огляд порожнини носа за допомогою тонкого гнучкого ендоскопа для оцінки розмірів, кількості та локалізації поліпів;
• Комп’ютерна томографія (КТ) — дозволяє визначити поширеність процесу та стан навколоносових пазух;
• Алергологічне тестування — виявлення алергенів, що підтримують запалення;
• Лабораторні дослідження крові — загальний аналіз, рівень IgE, еозинофільний катіонний білок для оцінки активності запального процесу.

Консервативна терапія: лікування без операції
Сучасна медицина застосовує комплексний підхід до лікування поліпів без хірургічного втручання.
Гормональні назальні спреї — основа терапії
Топічні кортикостероїди (мометазон, флутиказон):

• зменшують набряк слизової та скорочують розміри поліпів;
• покращують носове дихання;
• сприяють відновленню нюху;
• знижують ризик рецидивів;
• добре переносяться при тривалому застосуванні.

Застосовуються щоденно 1–2 рази на добу протягом кількох місяців. Ефект розвивається поступово.
Системна гормональна терапія
За виражених симптомів можливе призначення коротких курсів системних кортикостероїдів (преднізолон, дексаметазон) під суворим лікарським контролем 3–4 рази на рік тривалістю 1–2 тижні.
Промивання порожнини носа
Регулярне промивання ізотонічними сольовими розчинами:

• видаляє слиз і бактерії;
• покращує роботу війчастого епітелію;
• знижує набряк;
• покращує вентиляцію пазух.

Важливо використовувати саме ізотонічні розчини.
Антигістамінні препарати
Застосовуються при алергічній природі поліпів для контролю алергічного запалення.
Протимікробна терапія
За наявності бактеріальної інфекції призначаються антибіотики для санації хронічного інфекційного вогнища.
Показання до хірургічного втручання
Операція показана у випадках:

• повної обструкції носових ходів;
• великих множинних поліпів;
• руйнування кісткових структур;
• підозри на злоякісне переродження;
• відсутності ефекту від 3–4 місяців консервативного лікування;
• частих бактеріальних ускладнень.

Застосовується методика FESS — функціональна ендоскопічна хірургія пазух.
Профілактика рецидивів і довгостроковий контроль
Контроль алергії — основа профілактики

• повне алергологічне обстеження;
• ідентифікація причинних алергенів;
• мінімізація контакту з ними;
• консультація алерголога-імунолога;
• розгляд можливості АСІТ.

Щоденні профілактичні заходи

• тривале застосування гормональних спреїв за схемою лікаря;
• регулярне промивання носа;
• своєчасне лікування респіраторних захворювань;
• профілактичні огляди ЛОР-лікаря не рідше 1 разу на 6 місяців.

Такий комплексний підхід забезпечує стійку ремісію, зберігає якість життя та вільне носове дихання.